Один з способів лікування гастроезофагеального рефлюксу полягає у зниженні вмісту кислоти в шлунку, щоб він не потрапив в стравохід. Отже, якщо рефлюкс менш кислотний, він буде менше спалюватися і викликати менше симптомів.
Препарати, які можуть бути використані, - це антациди, інгібітори виділення кислот, захисні засоби для шлунку та прискорювачі опорожнення шлунка.
1. Антациди
Антациди, найбільш використовувані для нейтралізації шлункової кислоти, - це гідроксид, гідроксид алюмінію, гідроксид магнію та бікарбонат натрію. Ці засоби правового захисту - це основи, які реагують з кислотами, зменшуючи їх токсичний потенціал і призводячи до утворення води та солі.
Антациди не використовуються так часто, тому що вони не настільки ефективні, і тому що є можливість відбити ефект, тобто людина покращується відразу, але потім може стати погіршення.
Найбільш поширеними побічними ефектами цих ліків є запори, викликані солями алюмінію або діареєю, викликаною антацидами, що містять магній, оскільки вони викликають осмотичний ефект у кишечнику. Для мінімізації цих побічних ефектів найчастіше використовуються антациди - комбінації гідроксиду магнію та алюмінію.
2. Інгібітори кислотоутворення
Інгібітори кислотної промисловості є найбільш часто використовуваними препаратами при лікуванні гастроезофагеального рефлюксу, що може гальмувати цю продукцію двома способами:
Інгібітори протонної помпи
Це основні засоби, що використовуються при лікуванні захворювань, пов'язаних із збільшенням секреції шлункових кислот. Найбільш часто застосовуються омепразол, пантопразол, эзомепразол і рабепразол, які перешкоджають протонному насосу, пригнічуючи вироблення соляної кислоти в шлунку.
Найбільш поширеними несприятливими ефектами, які можуть виникнути при вживанні цих ліків, є головний біль, діарея, висипання, біль у животі, метеоризм, нудота та запор.
Антагоністи рецептора гістаміну H2
Ці препарати пригнічують секрецію кислоти, індуковані гістаміном і гастрином, і найчастіше застосовуються циметидин, ранітидин, нізатидин і фамотидин.
Найбільш поширеними побічними ефектами, викликаними використанням цих ліків, є діарея, головний біль, сонливість, втома, біль у м'язах та запор.
3. Прискорювачі випорожнення шлунка
Коли шлунок занадто повний, є більше шансів на гастроезофагеальний рефлюкс. Тому для того, щоб уникнути цього, рухливість шлунково-кишкового тракту може бути стимульована прокінетичними препаратами, такими як метоклопрамід, домперидон або цизаприд, які допомагають з випорожненням шлунка, тим самим зменшуючи час, коли шлунок залишається у шлунку, уникаючи рефлюксу.
Найбільш поширеними побічними ефектами, які можуть виникнути при застосуванні метоклопрамиду, є сонливість, почуття слабкості, збудження, низький артеріальний тиск та діарея. Крім того, хоча і рідко, при застосуванні домперидону та цизаприду можуть виникнути порушення шлунково-кишкового тракту.
4. Шлунки шлунка
Шлункові щити можуть також використовуватися для лікування гастроезофагеального рефлюксу, який захищає стравохід, запобігаючи спалення, коли вміст у шлунку проникає в стравохід.
Як правило, в організмі є механізм, в якому він виробляє слиз, який захищає слизову оболонку шлунку, запобігаючи прилипанню кислоти до неї, але в деяких патологічних станах і з використанням деяких лікарських засобів виробництво цього слизу може зменшуватись і забезпечити агресію слизова оболонка Шлункові щити, які можуть бути використані для заміни цього слизу сукральфат і солі вісмуту, які потенціюють захисні механізми шлунку і утворюють захисний бар'єр у шлунку та стравоходу.
Найбільш поширеними несприятливими ефектами, спричинені солями вісмуту, є затемнення калу, запаморочення, головний біль, нудота, блювота, діарея та психотичні розлади.
Сукралфат, як правило, добре переноситься, головним його побічним ефектом є запор. Однак це також може викликати сухість у роті, нудоту, блювоту, головний біль та висип.
Є також домашні засоби, які можуть сприяти успіху лікування. Знайте, які з них найчастіше використовуються.
